Ми збідніли
Емоції – скупіші...
Благословляєм
Не на життя й любов
Дітей своїх!
А значно на страшніше...
На те, від чого ллється
Й закипає кров!
Ми стомились?!
Можливо, надломились?!
Широким кроком
Не туди йдемо!
Господи, хіба ми
Не молились?!
Живемо чи давно
Існуємо?!
Трибуни–труни!
В них–надії й мрії...
Хіба ще віритъ
Тим трибунам хтось!?!?
Все більше болю,
Жалю і зневіри...
Вогонь у серці,–
По руках мороз!
Ми звикаєм
До того,що маєм...
А звір тим скористався,–
Дочекавсь свого!
Журавлями тихо
Відлітаєм...
Що у весну на крилах
Несемо?
Усе так складно...
Немає кінця -краю!
Але ж хотіли зовсім
Не цього!!!
Та все ж таки,у собі
Ще щось маєм...
Адже пости й молитви
Пам'ятаєм!
Чекаємо спасіння...
І мого...
Й твого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668159
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2016
автор: Дарія Типчук