На північ від царства тіней
Й на схід від прозорого неба.
Я шукатиму свій піреней.
Відчувається в ньому потреба.
Я шукатиму вдень і вночі
У глибинах своєї свідомості.
І при світлі одної свічі
Я розвію усі невідомості.
Навіть після мільйона невдач,
Я старатимусь більше і краще.
Увімкну той старенький приймач,
Оминаючи хижії пащі.
Будуватиму свій корабель.
Подолаю моря й океани.
Я освою мольберт, акварель,
І якщо пощастить барабани.
Я порину глибоко у себе
І у собі я втоплюсь.
Опинюсь у воді Мешасебе
І навіки там оселюсь
Зрозумію даремність мети,
Бо мій піреней- просто Я.
Не потрібні чужі світи.
Потрібна лиш сутність своя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668301
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.05.2016
автор: Чудна Пташина