Мій Піреней

На  північ  від  царства  тіней
Й  на  схід  від  прозорого  неба.
Я  шукатиму  свій  піреней.
Відчувається  в  ньому  потреба.  

Я  шукатиму  вдень  і  вночі  
У  глибинах  своєї  свідомості.
І  при  світлі  одної  свічі
Я  розвію  усі  невідомості.

Навіть  після  мільйона  невдач,
Я  старатимусь  більше  і  краще.
Увімкну  той  старенький  приймач,
Оминаючи  хижії  пащі.

Будуватиму  свій  корабель.  
Подолаю  моря  й  океани.
Я  освою  мольберт,  акварель,
І  якщо  пощастить  барабани.

Я  порину  глибоко  у  себе
І  у  собі  я  втоплюсь.
Опинюсь  у  воді  Мешасебе
І  навіки  там  оселюсь  

Зрозумію  даремність  мети,
Бо  мій  піреней-  просто  Я.
Не  потрібні  чужі  світи.  
Потрібна  лиш  сутність  своя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668301
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.05.2016
автор: Чудна Пташина