І я не я, і ти уже не ти –
Життя уперто тягне свого плуга.
Переорало вздовж і впоперек
І не одна лишилась в серці смуга.
А млин все меле, караван іде
І сивий час не зупиняє плину.
Десь на півслові ти мене спини,
Щоб не зірвалось з вуст не в ту хвилину.
Щоб не ятрити тої борозни -
Вона давно вже поросла травою.
Але чому, що ближче до весни,
То більше серце тужить за тобою?
Чому не раз на тім себе ловлю,
Що істину оцю давно я знаю :
Я багатьом могла б сказати, що люблю
Та лиш тобі одному, що кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2016
автор: CherOkee