[u](До відкриття пам’ятника у Полтаві)[/u]
Її пісня іще недоспівана,
Ніби в полі жита недосіяні.
Не всміхнеться їх колос до сонечка–
Україна утратила донечку…
Вона співала в хаті і у полі,
Співала людям і швидким вітрам.
– Переспіваєш, дочко, й свою долю, –
Казала мати. А з очей – сльота.
Її давно «артистка» називали,
Пророчили столицю гомінку,
А інші заздрили й позаочі кивали,
Коли на сцені бачили в вінку.
А в її пісні виростали крила
І понесли в великий дивний світ:
То, може, доля в ній талант відкрила,
Що раптом світлим сонечком розквіт.
Тепер співає вже не в хаті й полі –
Душа і голос – вже на небесах…
Крило зламалось, хоч було на волі,
Тепер Господь ту пісню слуха сам.
23.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668413
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)