Андрій сидів за своїм робочим столом у мистецькому офісі в центрі Івано-Франківська. Хоча стрілка годинника вже давно перейшла за цифру 10, юнака, це аж ніяк не підганяло. Він любив свою роботу та дуже старався, щоб люди, які робили в нього замовлення були задоволені та щасливі. Останній працівник покинув офіс кілька хвилин тому, залишивши Андрія на самоті. Він любив самоту, тому що вона придавала неабиякої впевненості та сміливості.
Споруда була створена спеціально для людей, які шукали свій шлях в тому, що їм вдається краще: художники, дизайнери, письменники, поети, музиканти, співаки, домохазяйки і т.д. Кожен поверх мав свою спеціальність, а кожна спеціальність мала свої підвищення. Якраз Андрій і йшов до такого підвищення. Він все робив, що сподобатися шефу мистецького офісу: старанно виконував доручення, домашню роботу та загальну. Скажу чесно, він був одним із кращих працівників мистецького офісу.
Йому залишалось перевірити та дописати не велику кількість документів, після чого він вимкне світло над своїм столом, забере документи та вирушить до дому, де на нього чекатиме тепле та затишне ліжко і де він зможе відіспатись так як в переді вихідний день на який він заслужив.
Нічні вогні міста давали про себе знати. Яскраві, барвисті, красиві та геніально сконструйовані вони утворювали витончений танець шпилів. На це приємно спостерігати, однак Андрій був зосередженим на своїй роботі. Один штрих і готово! Роботу завершено. Тепер можна відкинутись на спинку крісла та поміркувати над тим, що сьогодні зранку трапилось. А трапилось ось що. Він взяв себе в руки та підійшовши до новенької працівниці познайомився з нею. Вони разом гомоніли на різні теми та у двох на кухні насолоджувалися запашним чаєм. Це було фантастично. Його друг Артур був щасливим, бо він нарешті взяв себе в руки.
-Ну все, пора.
Після цих слів він піднявся з крісла, забрав усі свої речі зі столу та акуратно запхав у рюкзак, після чого вимкнув світло над своїм місцем, накинув пальто, яке лежало на вішалці біля нього та рушив до освітленого ліфта.
Його обличчя сіяло від того, що роботу зроблено і що є надія на підвищення. Саме вищий ранг дасть йому більші пріоритети та функції в мистецькому офісі. Червона кнопка дала про себе знати; ліфт працює і це добре. Двері відчинились і Андрій радісно зайшов в середину, навіть не підозрюючи, що стоїть у калюжі свіжої крові.
2 хвилини тому
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2016
автор: Arthur Savchuk