Як не приємно коли гавкають на тебе собаки. Заткнись , замовкни, дуровате, ми нікчемо кажемо. Як не приємно нам чути якусь правду . Кришталева правда як той гавкіт собак, яких ми затикаємо. Нам краще коли нам не говорять, і коли ніхто не знає тієї кришталевої правди. Хай краще буде гнила неправда, гарно заглазурована шоколадом ніж крихка , тяжка як смола неправда. Люди , як ті собаки «гавкають» правду а всі бояться її затикають, проганяють, садять на ціпок.
От проста рибка яка завжди мовчить , її покладуть в целофановий кульочок вона мовчить, терпить, принесуть додому, мовчить, посадять тісний кругленький акваріум мовчить, лише переграває блисками на сонці вабить всіх своєю красою, але мовчить що їй погано.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2016
автор: Первомай