Коли опускаються руки,
Так важко піднятись з землі...
Найлегше страхам на поруки,
Віддатись, губитись в імлі...
Коли є полон безнадії,
І відчай найкращий твій друг...
То радості сонце не гріє,
Утомлений орач і плуг...
І день золотий усе марний,
Розмита душа, бо болить...
А світ же навколо прекрасний,
В подіях минаюча мить...
Бо треба життя ускладнити,
І відчаю нерви тягти...
Не можна всміхатись, любити,
Будинки із щастя звести..
Коли опускаються руки,
Так важко піднятись з землі...
А треба боротись, бо круки
Ненависті щедрі і злі...
26.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2016
автор: Квітка))