Жертвам геноциду 1932-33 років
Тоді не гули гармати,
Тоді не було війни,
Та мусіли люди вмирати,
У вічність ішли вони.
Страшний був той рік 33-ій,
Біда завітала в хати.
Десь люд умирав на планеті -
Щезали маленькі світи.
Страшною була та дорога,
На цвинтар виносили люд.
Одна лиш надія – на Бога.
Безсилим тут був людський труд.
О Господи, як же зловіщо
Убито мільйони людей!
За що їм вмирати й навіщо?
Пригорне хто їхніх дітей?
Задуманий голод той кимось,
Щоб знищить, вкраїнці, всіх нас.
Свічу запалім й помолімось,
Згадавши про лютий той час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668584
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 26.05.2016
автор: Марк Маламура