Земля волинська понесла утрату,
Не повернувся знову син з АТО,
Цей вірш дарую земляку і брату,
Який не зміг дожити до шато*.
А були мрії, погляд у минуле,
Де малювався замок у думках,
Просив єдине – ти накуй, зозуле,
Переліку найбільше у роках.
І перший бій, і знов рашист проклятий,
Здалека взяв хлопчину на приціл.
Скінчилося життя, скінчилось свято,
Розбите серце матері навпіл.
Мені скажіть, чи діти є в рашистів,
Чи їм ще мало власної землі?
Московський дух, він гірший за фашистський,
Його несуть прокляті москалі.
Шато*- помешкання, маєток, замок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668614
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.05.2016
автор: Віталій Назарук