Ніхто не знатиме твого болю.
Ніхто не відчує твою печаль.
Думки ти хочеш пустити на волю.
Та знову і знову в підлогу педаль.
Тобі здається, що так простіше.
Втішаєшся думкою, що все пройде.
Проте щохвилини в очах все темніше.
А завтра, можливо, вже й не буде.
Коли твої сльози все залили обличчя,
Коли в голові твоїй панує хаос.
В думках суцільні лише протиріччя.
І між життям та смертю один тільки трос.
Ось думати ти зовсім не спроможний
Й відважно робиш ти останній крок.
І мозок твій вже, у момент, порожній.
Нехай для когось буде це урок.
Ніхто так й не зміг тебе зрозуміти.
Ніхто не підставив тобі своє плече.
Тепер маєш змогу далеко летіти.
У мене ж сльоза за сльозою тече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668649
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2016
автор: Чудна Пташина