Моє життя- це моя гра.
З моїми правилами і ходами.
Та ще не знаю чи пора
Оплакувать його сльозами.
Раніше було, що для мене
Важливим був мій кожен хід.
І підіймала я знамена,
Щоб розтопити людський лід.
Проте знамена опустились.
Не піддались чужі серця.
Лиш дуже сильно закрутились
Мої думки, без справжнього лиця.
І з того часу я не борюсь.
І з того часу ніби не живу.
Тепер я зовсім не турбуюсь
Та і на поміч нікого не зву.
Вже зовсім скоро перестану грати.
Знайду собі заняття цікавіш.
Занадто серйозні були мої втрати.
Пора вже ставати мудріш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668651
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2016
автор: Чудна Пташина