Коли бідніє пам’ять і слабіють крила,
Життя не так тоді твоє тече,
Здається, ніби хмара сонечко прикрила
Й павук на очі павутину сиву тче.
Мудрує світ, як роки людям зупинити,
Як сенс життя під старість повернуть,
Здоров’я й душі людям як зцілити
І таїнство буття людського осягнуть.
Усе іде в природі по спіралі,
Помітить важко це в житті людей,
Хоча і досвіду багато назбирали,
Це – інше. Знань таких немає ще ніде!
Одне відомо: всім тепло, любов потрібні,
Не постаріє з ними і душа.
Як доживеш, чекатиме й тебе подібне,
Тож розум тебе хай не залиша.
16.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668723
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)