оголені дроти вечірніх вулиць
дзвенять неоном в присмерку зіниць
мені одразу за зупинкою направо
тобі куди
малюнки віддзеркалень на вітринах
щипають шовк-бурштиново рої
думок заїжджених асфальтових платівок
а ти крої
мережива з глухих провулків
околиць безтрамвайних тупиків
мені направо підставляють руку
тобі куди
оголені дроти безликих буднів
змішають пазли тріскотом німим
та терти бурштином по шовку люба
нема причин
на постіль передмістя прохолода
впаде огарком бляклим ліхтарів
іскра була але не випало нагоди
удвох іти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668737
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 27.05.2016
автор: Андрій Люпин