***
Кроків не чути, де босі
стали на гострі мечі.
Чуєш, полями голосить
пісня степних орачів?
Призупинись на дорозі,
снігом останнім стечи.
Квіти - вінком на волоссі,
торба лляна на плечі -
це вже весна мчить патлата
на вороному коні.
Господи, де ж та розрада?
Скрапують свічкою дні...
Так і життя пролітає -
голубом сизим. А світ
вкотре заплаче: то Каїн
брата позбувся навік.
квітень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668752
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2016
автор: Надія Позняк