А серце б'ється все сильніше
Коли знайомими стежками я їду!
Стежки мого дитинства, стежки мого села,
Село що розтяглося по березі Сули.
Тут народився я, мої батьки, діди.
Тут все дитинство пройшло моє.
І навіть той маленький соловейко
По дивному, приємніше співає.
І навіть та трава і сонце незвичайні
Усе чудове, неймовірне, гарне.
А люди тут – такі єдині в світі:
Вони тут добрі, щирі, та привітні.
І де б не був у краї я якомусь
Завжди я повернусь у те село,
Що квітами, деревами, травою поросло
Де соловейко буде ще співати довго.
© 21 травня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668760
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 27.05.2016
автор: Попов Євгеній