У цьому бажанні несмілому — на тебе дивитись віддалека —
Є щось по-дурному зворушливе, як вірші на шибці помадою.
Розвіяла дощ твоя усмішка. (Тут серце зігнулось рогаликом).
І ти розчиняєшся безвісті... А я... я все згадую, згадую...
І сонце, що вийшло скупатися, затуркану душу вилизує.
І навстіж вікно — те, що з віршами. Це значить — не час спочивати ще.
І в цьому бажанні таємному ти знову лунаєш репризою,
І усмішка в тебе — мов дзеркало, де б літо могло відбиватися.
Дивлюся на тебе віддалека, крізь роки дивлюсь неприкаяно,
Купаю в дощах твою усмішку, під сонцем висушую враження...
І цьому бажанню нестримному — здається, радіти звикаю я.
Така по-дурному залюблена... така справедливо ображена...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2016
автор: Олександра Малаш