Миє дощик сонце, небо,
Місяць, зорі й квіточки,
Намочив траву, будинки
І дровітню й трісочки.
В домі холодно та сиро
Діткам хочеться тепла
Не горить поліно мокре...
Плаче, ниє дітвора.
Раптом сонечко з-за хмарки
Засміялось до дітей
І побіг Степан з Богданком
Чимскоріше до дверей...
В будці Демчик заховався,
Під час дощику заснув,
Як почув дитячий галас,
Очком кліпнув, позіхнув...
Крапля дощику скотилась
З виноградної лози,
Впала Демчику на носик
- Не лякайся, підожди!
Сміх, веселощі в господі
Вже щаслива дітвора.
Хоч дрова й дровітня мокрі
Вистачає всім тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668806
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 28.05.2016
автор: Батьківна