Застиглі сірі лінії закреслили цей ліс.
Розмай давно змарнів, як в’язень Азкабану.
Стихає все ураз негадано-неждано
У час, коли хисткий туман спускається навскіс.
Вовки не замели сліди, не спиться кажанам,
Стежки по вуха вкрились бірюзовим мохом.
Штовхаючи старі пеньки у царстві Оха*,
Сюди приходить та, хто із казок знайома нам.
Під сонним срібним місяцем в неділю уночі
Тут відьма з темним псом копала мандрагору,
Зосталась унизу, а пес злетів угору.
А зараз де ж вона? – Пече онукам калачі.
© Олена Галунець
* Ох - давньослов'янська міфічна істота, правитель лісового царства.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668855
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 28.05.2016
автор: Олена Галунець