Як важко мені, дитино,
Я - мати твоя - Земля,
Тебе годувала, ростила,
Не рви моє тіло в шмаття...
Не муч мою душу у ранах,
Світанків моїх не буди...
Всю воду в морях - океанах
Людини буттям освяти !
Прокинься, о люба дитино !
Дай бджілці нектару з квіток,
Зрони з себе шкіру звірину,
Своїх не губи діточок...
Як боляче, діти, благаю
Всі війни облиште повік,
Нестерпно... вже сили не маю
Я множити стільки калік...
Як тяжко мені, дитино,
Що нищиш довкола усе,
Вдягни свою Божу личину,
Бо Господь всього не знесе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668931
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.05.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова