Земля Чернігівська – земля мого дитинства,
Я все життя несу твоє тепло,
Моя любове і моя колиско –
Серед полів загублене село!..
Завжди була ти щедра врожаями,
І джерелом просвітницьких ідей,
Боротись як з панами-глитаями,
Щоби настало краще для людей.
Земля Чернігівська – моя земля, праотча,
Це тут відкрила очі я на світ,
Пила слова, Шевченкові, пророчі,
Що дарував дитинству «Заповіт».
Ти край великого Тичини і Довженка,
Це ним Десни оспівана краса,
В піснях тут колисала його ненька,
Котрі складав безсмертний Вересай.
Ти для усіх була і є, як мати,
Котра дітей чекає із доріг,
Ридала, коли йшов хтось воювати,
Спокутувать немов хотіла гріх.
Тоді ти плакала разом із матерями,
Й губила сльози-роси в тиху рань,
І сонце навіть сліз тих не збирало,
Коли синок від ран твій умирав…
Земля Чернігівська – земля мого дитинства...
Для мене ти і дорога, й свята,
Всотала дух від тебе українства,
Котрий любов’ю в серці пророста!
Твоя душа безсмертно-калинова,
Нагадує мені, що я жива,
А українська рідна наша мова
Творити здатна світові дива.
27.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668981
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)