У бажання Літа –
В стару ідею -
Синички штовхають-бринять із ранку.
Павутинками меду початку сонця
Марить перше роїння світанку.
Небо і земля нероздільні ще.
Виглянь, променю вищого гатунку,
Несміливістю читача очей
Перед найпершим в житті цілунком.
Обвиваючи року стовбур,
Жарінь зросте,
І обернеться гілкою червня.
Як тривожно дивитись згори на те,
Що пан Час запихає собі до черева.
Підпирати дощі держаком батога,
Міряти простори спеки теодолітом
Рине червень –
Найменший шмат пирога,
Що його називаємо Літом
ілюстрація з http://www.xrest.ru/original/Цветочные%20эльфы-1110925/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668984
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2016
автор: yaguarondi