Я дивлюсь в твої добрії очі.
Сині - сині, як два озерця...
Колись їх називала своїми...
Йде відлуння з самого серця.
Так хотілось тебе обіймати.
Називати своїм, єдиним...
Ні, не знала тоді того я,
Що є перше в житті і вторинне...
Мушу бути тепер вторинним,
Бо спізнилась на двадцять років,
Таким собі явищем безполовинним,
З яким маєш багато мороки...
Хай не журяться ті сині очі...
Ми зробили разом мало кроків.
Хто зуміє, - нехай здожене,
Ми ж здогнали ті двадцять років !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова