Не випити мені твоїх страждань,
У маренні мій голос не почуєш.
Видінь оману в сіре розмалюєш,
Розсиплеш сни намарних сподівань.
Болить? Колотить, лихоманка б"є,
Сріблястий стовпчик доганяє сорок.
Холодний піт тече, як Стікс у морок
І голова, неначе прес-пап"є.
Заплющиш очі, той кривавий слід
Розірве меч вогненного нашестя.
Позначила Геката перехрестя
І закипів бурхливо в пеклі лід.
Зловісні тіні, демонів оскал
Наводять жах...чого круки чекають?
Їх проженуть мої вуста, - я знаю
Одужання одвічний ритуал.
28.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2016
автор: Ліна Ланська