[i]я смерти не боюсь ...
лишь только боли...
вашей ...[/i]
6-СМЕРТЬ … винагорода, за життя нам дана …
її не треба кликати …
чи гнати …
не треба чути …
слухати не треба …
вона приходить
нас порятувати …
почувши поклик
наших душ до неба.
винагорода, за життя нам дана
коли байдужість …серце огорта …
ні чи́ясь доля …
ні чия́сь провина …
ні слів …
ні погляду
уже не приверта .
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
хто зна …
які слова …
в останню мить …
промовить він …
із сумом …
чи в надії …
що врешті-решт …
душа переболить …
чи залишає …
непотрібні мрії …
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мої роки …
моя страшна недуга …
останній лік …
то ще …
мої вірші …
кажу Роки …
а Смерть я чую …
краєм вуха …
та пристрасть
залишається …
у сні.
………………………..
Я не помру …
прогулянка, та й годі …
журби не треба …
ані сліз жалю …
Моє життя …
скоріше, як пригода …
«коханий» чув
і сам казав …
люблю …
писав вірші …
слова поклав на струни …
і спис іронії
метав у демагогів …
цікаво жив …
мене не мучить сумнів …
сам вибрав
друзів …
і кохання …
і дороги …
не шкодував …
за тим, що вже зробив
хотіти не боявся …
просто … жив …
в своєму світі …
вмів щасливим бути …
у ньому мріяти …
творити …
і любити …
я вдячний за любов минулих днів
ми ще зустрінемось ……………
…………..
……
…
не треба зайвих слів.
///////////////////////////////////////////
[b]6 - смерть за жизнь в награду нам дана..[/b]
её не надо звать ....
и гнать.....
не надо слышать....
или слушать.....
она приходит
нас спасать......
сумев наш тайный зов
подслушать.
за жизнь в награду нам дана
когда уже... не интересн0....
ничья судьба....
ничья вина.....
ни визуально....
ни словесн0.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
кто знает ...
что сказать ...
когда ...
последний миг....
быть может грусть...
а может быть прозренье...
один страдает... что всего достиг...
а кто то ждёт...
души успокоенья...
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Мой возраст....
это страшная болезнь....
её стихами...
подлечить...
пытаюсь...
за словом Возраст....
слышу слово Смерть.....
а в снах ....
к коленкам...
страстно...
прикасаюсь.
..............................
Я не умру....
Я выйду погулять....
не надо слёз...
печалиться не надо....
Я жил как мог....
любил поесть... поспать....
любил ....
и был любим....
в награду....
писал стихи....
придумал пару песен....
смотрел с иронией
на трезвость демагогов...
мой путь по жизни....
был мне интересен...
сам выбирал
друзей....
любовь....
дорогу....
и ни о чём...
на свете не жалел...
был в меру смел....
и то что мог.... хотел.
вокруг себя построил личный мир....
в нём счастлив был...
в нём жил...
творил...
любил...
спасибо за ответную любовь....
мы ещё встретимся.................
.................
..........
.....
не надо лишних слов.
ID: 668952
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 29.05.2016 02:12:11
© дата внесення змiн: 29.05.2016 04:33:42
автор: Хуго Иванов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669057
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.05.2016
автор: CherOkee