Дивлюсь з вершин,
де «я-не я»:
два келиха і кава:
юність, пара...Двоє!
За столиком вони
неначе «сам-на-сам»
і більш нікого…
Дві планети поряд.
Крило одне -
з одним - вершини - десь…
У друга - друге…
Погляди і фрази...
Немов би є якийсь секрет небес
за облаштунком
мімо - слово - фази…
Колінка гості…
пелихи стирчать…
…розумний погляд,
мабуть є таланти.
Проявлена на них цноти печать,
Їм хочеться
( чи це секрет?) кохати...
Світ оголяю з-під чужих очей:
Два келиха…
і двоє поряд.
Двоє!
Нехай не буде сліз,
і тих ночей,
коли самотність розмовляє з горем.
І най у пелюстках ночей і днів
розмови будуть з морем,
небом, світом…
Якби ж Творець з"єднати їх зумів,
бо…за весною йде
не осінь ще, - та - літо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669078
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2016
автор: norma Ardeko