О, вже ці літні затяжні дощі,
Вночі і вдень, нав"язливо-холодні.
Хотіли ми сховатися мерщій
В гарячу і принадливу безодню
Тих почуттів, що у полон вели,
Та ні! Самі туди ми бігли, вільні,
Поки останній промінь не спалив
Усі мости, усі покоси спільні...
І плакали краплини, і текли
Чи то по шибці, чи у мою душу...
А ми щасливі - щойно утекли
Вже вкотре з холоду й води - на сушу...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2016
автор: Наташа Марос