Спина…плече…тепло -
що найрідніше…
складаю пазл: коліно, лікоть…
ніша…
рукою вихр з потилиці здійнято…
отак… торкаю… ніжно…
Ні - затято!
виймаю з ядер, з плазми, з дна -
ті зваби,
а щоб відчути жадане...
Сприймати
отой огонь, що - вмерти, як не жити,
що в єдності з тобою,
най відкрито -
одкритись…і - кайданки -
невід"ємні...
тому що - вдвох, нікому...бо -
таємне…
оте, що наскрізь…на вікИ. О,ні -
навІки!
... тремтять чомусь, здригаються повіки…
складаю пазл…животик...ах!
Це грішно?..
колінце...дотик...в лоно стука ніжність.
ніжно.................
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669185
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.05.2016
автор: norma Ardeko