як тільки під час дощу
перестану вчувати у шепоті ринв
в пустому просторі букв
мінори плачу
як тільки у вікна крик
блискавиць перед громом трамвайних гудків
мене розкидає по стінах
до фоторамок брудних пригвинтить
як тільки в вікні навпроти
мереживом телереклам
принципово мабуть безпілотних
я з тіла міських поворотів
сплітаю туман
день за днем по дрижанню нервових канатів
кнопка реверсу синій екран
я кохаю ще й досі уголос
по умовно безмовним рядкам
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669203
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 30.05.2016
автор: Андрій Люпин