Розділ І. 3

Велика  війна  почалась  рівно  через  сто  років,  як  люди  освоїлись  на  території  Антарії.  Землі,  як  орчі,  так  і  людські  потопали  в  крові.  З  часом  в  війну  вступили  всі  інші  раси.  Двісті  сімдесят  п’ять  років,  три  місяці  і  шістнадцять  днів  велась  війна  за  велику  пустелю.  І,  хто  б  міг  подумати,  закінчилась  вона  перемир’ям,  що  влаштувало  обидві  сторони.  Остання  велика  битва  орків  проти  людей  грозила  дійсно  стати  останньою  для  всіх  нас.  Тепер  ж  в  Антарії  запанував  мир.  Хиткий  правда,  але  мир.
З  спогадів  Генерала  Лі.
***
- Корабель!  –  прокричав  матроси  на  мачті  –  корабель  на  горизонті!  Пливе  прямо  на  нас!
Капітан  вилаявся.  До  берегів  Антарії  залишалось  якихось  нещасних  два  дні…
- Тризубець  мені  в  зад!  –  плювався  капітан  –  готуйтесь  до  бою.
- Орчий  корабель!  –  згори  долинув  крик  матроса  –  стяг  урукхаїв.
Капітан  поблід.  Урукхаями  називали  елітні  орчі  загони.  Їх  було  мало,  але  вони  були  кращими  з  кращих.
- Хіба  ми  в  орчих  водах?  –  запитав  Кайтім.
Він  вільно  прогулювався  по  палубі,  іноді  балакаючи  з  матросами.  Його  тут  поважали,  хоч  і  побоювались.
- Ні!  –  відповів  капітан  –  нічого  не  розумію…
- Можливо  ми  зможемо  договоритись  –  запропонував  Кайтім  –  поділимось  припасами.
- Того  року  два  кораблі  «поділились  припасами»  майстре  Кайтім  –  в’їдливо  сказав  той  –  до  берега  пристали  лише  уламки.
Кайтім  взяв  у  капітана  підзорну  трубу.    Поглянув  на  корабель.  Той  був  набагато  менший  за  їхній,  але  йшов  дуже  швидко.  На  носі  корабля  був  сталевий  таран.
- Ну,  майстре  характернику  –  з  люттю  в  голосі  прокричав  капітан  –  з  погодою  ви  не  справились,  а  як  от  з  цими?
- Коли  вони  доберуться  до  нас?  –  Кайтім  пропустив  це  повз  вуха.
- На  світанку.
- Це  точно?
- Так.  При  умові  що  вітер  для  них  буде  попутним.
- Тоді  я  іду  висплюсь  і  приготуюсь  –  Кайтім  направився  по  сходах  в  трюм.
- Що?!  –  капітан  аж  дар  мови  втратив  –  що  ви  зробите?!
Кайтім  зупинився.  Оглянувся  довкола.
- Порадьте  своїм  людям  заховатись  в  трюмі,  коли  ті  доберуться  до  нас.  Ви  самі  забарикадуйтесь  з  ними  і  не  виходьте!
- А  ви?
- Я  постараюсь  все  владнати    -  Кайтім  продовжив  свій  рух  вниз.
- І  оце  ваш  план?  –  капітан  починав  ненавидіти  цього  самовпевненого  характерника.
Кайтім  пропустив  його  слова  попри  вуха.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2016
автор: Тост