Оп’яніла від порожнього тіла
а до цього ж кричала
що потрібна душа
танула і так шепотіла
ніби виросли два крила.
не було гріха ні в мені, ні за мною
було всеохоплююче тепло
осінь здавалась весною
і не хмурилось світле чоло.
лиш сон на світанку розтанув
опинилась межи доріг
зникло марево нотного стану
а щастя перетворилось на гріх.
25.12.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2016
автор: Озелла Радукевич