Чомусь тобі я стала не потрібна,
Чомусь тобі мої слова огидні,
Чомусь ти просто йдеш, спаливши всі мости,
Я не кажу, що в цьому винен лише ти.
Чомусь образи всі твої для мене лезо,
Про почуття говориш - чую тільки тези,
І все ж коли я в тиші закриваю очі,
Я згадую наповнені коханням ночі.
Можливо у душі я розумію,
Що все збудоване розбити не зумію
Та до страждань я звикнуть намагаюсь
І в усьому, що зробили Ми – Я каюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=66943
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2008
автор: Ірина