Життя люблю та не люблю ненависть,
Що душу всіх навколо роз’їда,
І викликає в моїм серці жалість,
Що лиш моя вина – вся ця біда.
Я бачу гріх, я відчуваю лихо,
Та все ж тенета ці не розірву.
Я просто згасну тихо-тихо,
І загорну своє життя в канву.
Я бачу очі, я відчуваю дотик,
Я розумію, що у цьому є кінець,
Та я прожити хочу кожен страсний подих,
А потім вже прийнять безчестя мій вінець.
Я спробую тоді тебе забути,
Тобі пораджу загаси вогонь.
Ми пристрасть із повна змогли відчути,
Тому й самі повинні залишити цей полон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=66945
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2008
автор: Ірина