Я сплю. Я знаю це сон.
Я біжу. Я знаю, що можу скоріше,
І падаю головою об холодний бетон,
Не проповзти ані на метр більше.
Голова закрутилась, потемніло в очах,
Дивлюся на землю і на свої руки.
Калатає серце, напевне, це страх,
і в вухах я чую пронизливі звуки.
Я хочу піднятись, я хочу йти далі,
Але та земля втікає з-під ніг.
Я знов на землі, не кручу педалі,
Я б хотів повернути гепардовий біг.
Я підіймаюсь, я пробую знову,
Й ніхто не помагає піднятись мені.
Всі бачать момент ефектного злому,
Я не здаюсь, але лежу на землі.
Це дійство повторюється знову і знову,
І кров'ю наповнились очі мої.
Всі бачать момент ефектного злому,
Я не здаюсь, але вже нагорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669472
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.05.2016
автор: ПівНіч