слова згубились у мовчанні
і серед тиші звуки не звучать,
слова застигли у чеканні
й не знаєш з чого починать.
слова згубили символи-звуки,
втратили форму, втратили зміст.
простягай, не простягай назустріч руки
не відбудуєш згорілий міст.
слова пручаються й холонуть
швидше, ніж вистигає чай,
слова мовчки втікають,
втікають кудись за край.
слова відкидають від себе рими,
відмовляються складати вірші,
слова цураються бути моїми
і вже не хочеться писати тобі...
слова губляться, плутаються і зникають
їм не вистачає сил залишити слід
слова, на жаль, багато знають,
але їх огортає крига і лід.
слова так прагнуть не ховатись,
не приховувати справжню свою суть.
слова прагнуть у прірву зриватись,
слова, що найважливіше несуть...
але слова плутаються, застигають, зникають.
слова стираються, ніби їх і не було...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669514
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2016
автор: Ірина Курдибан