В пустоті і у темряві вмираєш,
Роздираючи гарячі скроні.
І все думаєш, що побачиш,
Що зустрінеш його знову.
Кожен день прожитий в надії,
Бо для тебе вона безцінна.
Здається немає в житті цілі,
І немає за чим жити.
Небо сердиться, плаче знову,
І ти разом з ним плачеш.
Трохи блискавки, трохи грому,
Та все однаково, як бачиш.
Все буденно, все одноманітно,
Ніби весна і зовсім скоро літо.
А мені так холодно, мов зимою,
І зав'яли квіти на вікні даровані тобою.
15.05.16
#Suprun
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2016
автор: Васильева