Десять років тому
Я ділила всю чоловічу стать на геїв та алкоголіків.
Аж тут з'являється ні те, ні інше.
І я на радощах - сторч головою в асфальт.
Просто з висоти балкону, де проводжали сонце.
Навздогін щось типу "зажди, ти забула крила",
Але сонце пірнуло за обрій, а ти так і лишився на балконі.
Я вижила й перестала половинити світ.
Сьогодні мені тридцять один,
І я до асфальту ставлюся вельми шанобливо.
От тільки намагаюся не дивитися на сонце, коли воно заходить.
Бо тоді знову чується твоє "ти забула крила".
Нічого я не забула.
Ти не те мав за крила.
Десять років тому
Я ділила всі почуття на любов і ненависть,
Але ти - ні те і ні інше.
Ти, якщо чесно, взагалі невідомо що.
Хоча подейкують - ти так по-мистецьки бинтуєш голови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Олександра Малаш