Життя промчало без гучних подій.
Душа рвалася геть – на крилах мрій –
Буденності дурної каруселі.
Тепер ті мрії – радість юних днів –
Все ближче й ближче, як би не хотів,
Підходять до останньої оселі.
Так, вітром гнаний вздовж усіх доріг,
З полів порожніх прилітає сніг —
І до кущів, мов до готелю.
У лісовій лягає гущині
У срібно-фантастичному вбранні
Глибокою, холодною постеллю.
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
Жизнь пронеслась без явного следа.
Душа рвалась – кто скажет мне куда?
С какой заране избранною целью?
Но все мечты, всё буйство первых дней
С их радостью – всё тише, всё ясней
К последнему подходят новоселью.
Так, заверша беспутный свой побег,
С нагих полей летит колючий снег,
Гонимый ранней, буйною метелью,
И, на лесной остановясь глуши,
Сбирается в серебряной тиши
Глубокой и холодною постелью.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669591
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2016
автор: Віктор Чернявський