Галявина – таємна сцена.
Вгорі – сліпуче небо-дзеркало.
Глядацький зал – дорідні клени.
Й вона – береза-стриптизерка.
О! Тут було на що дивитись!
Яке молочне, юне тіло!
І клени блимали несито –
В них кожна гілочка тремтіла.
А ще – досада пульсувала,
Бо роздягання йшло поволі.
Хутчіш самі вже стали голі...
На що, цікаво, сподівались?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Ніна Багата