Допоки я живий, доти захищатиму цю землю. Допоки, є в мене сили, доти триматиму зброю. Допоки б’ється моє серце, доти боротимусь з темрявою. Лише смерть звільнить мене від мого обов’язку…
Характерникам суворо заборонено вступати в будь-які політичні ігри будь-якої з рас…
Надписи на стіні в фортеці характерників.
***
За три місяці до:
Бордель мав символічну та банальну назву «Дім фантазій». Він розташовувався в підвальному приміщені трьохповерхового постоялого двору. Скільки там було кімнат точно не знав ніхто. На першому поверсі розташовувалась таверна, де любили випивати характерники. Він розташовувався близько біля їхньої фортеці. Дівчатка любили цих богатирів. Бордель маман Інеса казала, що ні. По слухах вона колись закохалась в одного з них, але щось не склалось. Хіба що мирилась з їх присутністю, бо коли треба було когось викинути, то краще них не знайти. Їй було десь під сорок. Вона ще зберегла залишки краси та грації, але до колишнього промислу не поверталась.
- Майстре Кайтім! – запищала Інеса.
Кайтім не встиг ступити і кроку, як вона вже пригорнула його до себе наче мати сина і поцілувала в обидві щоки.
- Привіт, Інесо – всміхнувся той, згадавши, що та не любила, коли її називали «пані».
Згадка про молодість, що так нестримно тікала, гнітила її. Кайтім розумів це.
- Давно щось ти не заходив…
Вона взяла його під лікоть і повела за свій стіл. Він відсунув їй крісло, допоміг сісти.
- Дякую, любий – всміхнулась Інеса – ти справжній джентльмен.
Кайтім делікатно промовчав. Він зайняв стілець навпроти неї. Інеса покликала одну з своїх дівчаток, темноволосу ельфійку. Маленька ще, відмітив Кайтім спостерігаючи за нею. Більшість ельфійок гарні поки ще не досягли повноліття. Невинні риси лиця, милі гострі вушка, вона відводила погляд, коли Кайтім дивився на неї.
- Неси вина мені та майстру характернику! – гримнула Інеса.
Ельфійка задріботіла ногами. Кайтім провів її поглядом. Він навіть не знав її, але вже читав її подальшу долю. Скоро невинні риси лиця стануть засмученими, а з часом холодними наче крига. Дівчинка виросте і зрозуміє всю жорстокість цього світу. Прекрасний принц не приїде.
- Пропоную випити – відповіла Інеса, коли ельфійка принесла вина – кодекс ж не забороняє вам пити, пане характернику? І час від часу ходити до Леї? Вона з захопленням говорить про тебе.
Кайтім промовчав. Наповнив келихи.
- Твоє здоров’я, дорога Інеса – сказав він – нехай твоя усмішка завжди буде зігрівати серця чоловіків…
Інеса зашарілась. З усіх характерників лише до Кайтіма вона ставилась з приязню. Він якщо і не був щирим, то хоча б прекрасно прикидався.
- Слова, що діють на жінку краще за будь-які заклинання – вона пригубила вино.
І знову Кайтім промовчав. Лише легенько схилив голову, тим самим підтверджуючи її правоту.
- В тебе вишукані манери, Кайтім. Не знала б я тебе, подумала, що ти аристократ, чи випускник магів. Лея розповіла про клеймо та численні рубці в тебе на тілі. Не повіриш, але вона запала на тебе ще сильніше. Не сердься, сонце…
Вона взяла його руку в свої. Глянула на нього своїми колись прекрасними очима.
- Знаю, ти не розповідаєш про те ким був. Вірю, що кодекс забороняє…
- Перестань знущатись, Інесо – перебив її Кайтім – кому як не тобі відомо про те, що не існує ніякого кодексу. Це лише прикриття, щит від небажаних запитань. І престиж. Людину, яка слідує кодексу всі поважають.
- Не злись на Лею – Інеса й так знала це все.
- Ти це знала і без неї – продовжив Кайтім – твої дівчатка часто слухають сповіді вояк, і характерників в тому числі.
- Частіше вони слухають байки і зізнання в коханні – фиркнула Інеса – інколи надають першу допомогу. Згадай хоча б скільки ти тут перебував після зустрічі з тролем… тоді то я і дізналась…
- Тоді ти й дізналась, що характерники насправді не такі вже й непереможні воїни. І що ніякі ми не маги, а просто фокусники та ілюзіоністи. Весь магічний максимум – це лише кілька базових магічних знаків. Всі наші вміння зводяться до роздуття чогось з нічого. Все лишень обман, щоб виграти сутичку…
- Це я знала і до того – перебила Інеса – в ці побрехеньки я ніколи не вірила. Кожний може похвалятись таким.
- Що ж тоді ти дізналась?
- Що ти й сам розумієш, що це обман…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Тост