Гримить, лякає темне небо,
Принишкла, слухає земля.
То, мабуть, так у травні треба,
Щоб дощ рясний нізвідкіля,
Щоб свіжу зелень мокрий подих
Струснув зненацька і побіг
Туди, за місто, де городи
І пильний шлях крізь трави ліг.
Бо сіро, люди, від асфальту.
Сухі комори, теплі пальта,
Ще й ногу в тісний чобіт взув.
Тому і злива пеленою,
Тому й темнішає з грозою,
Щоб спалах яскравіший був.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669637
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.06.2016
автор: Лісник