А поети — звичайні люди,
Не святі вони, не безгрішні,
Особисті думки та душу,
Без процентів вкладають у вірші.
А поети — вони, як діти,
Безкорисливі світлі мрійники,
вранці — каву з римами п'ють
і горять у думках, мов світильники.
То блукають у білих віршах,
То розмови ведуть верлібрами,
Чи сонети коханим пишуть,
щоб читати вночі по під вікнами.
А поети – вони диваки,
Із пером — рвуться в бій героїчно.
Доля їх – поетичні рядки,
Вирок даний з Небес довічно.
Тетяна Купрій , 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Тетяна Купрій - Кримчук