Довгі вії лоскочуть твою шию
Зіниці вишукують нові вигини
Люблю, бо я по-іншому не вмію.
І зараз тільки будь і геть не вижени
Тамую подих, руки заніміли,
куточки губ нестерпно рвуться вгору.
Я знаю, що й твої вуста тремтіли,
і ти сприймав цю ніжність без докору
ЗатИшно плечі обняли і гріли.
Рум"яно, я таки зомліла трошки.
Такий один, хто розгадав сміливо,
і ніжно дарував мені волошки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2016
автор: тепла осінь