* * *

[i]Лідії  Михайленко,
подрузі[/i]

Наша  юність  обсипана  цвітом
В  оксамитно-зелених  лугах.
Все  колише  нас  бабине  літо
В  павутинно-легких  гамаках.
Досі  чується:  донечко,  донько,
Накупалась,  додому  не  час?
До  відбитку  твоєї  долоньки
Марно  тягнеться  хвиля  щораз.
І  чи  можна  було  не  радіти
Добрій  казці  любові  й  добра?!
Ми  сміялись,  нестримно,  мов  діти.
Незабутня,  прекрасна  пора!

…Обіцяю,  що  влітку  заїду,
Знов  провідаєм  річку  і  гай.
Мила  подруго,  Лідочко-Лідо,
На  воротах  мене  зустрічай.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2016
автор: Галина Будянська