Я чула, як берізка з вітром розмовляла.
Усе шептала щось йому. Шептала...
А поряд клен міцний стояв. Наш клен
берізку покохав.
Я чула він її благав:
- Ти доторкнись до мене. Доторкнись...
Хоч гілкою одною, чи двома...
Та все дарма.
На клена та берізка не зважала.
То ж усе з вітром розмовляла.
До себе клена не просила, хоч бачила,
що клен є - сила!
А клен той лагідний усе її благає,
ну хоч би гілкою торкнутися... Чекає.
А вчора я помітила - гілки їхні зійшлися.
Одна одної ніжно так торкались.
Берізка з кленом цілувались!
А потім з кленом та берізка розмовляла.
Усе шептала щось йому... Шептала.
А він мовчав, лиш усміхався.
Кажу ж вам: клен в берізку закохався!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669877
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.06.2016
автор: Надія Башинська