Скляний світ

         «Все  повз.  Спостерігай  і  зрозумій
             Виднокіл  ковтає  море  й  сушу,
             Поля  їдять  вершки  біліючи  дахів.
             І  ось  ти  в  темряві.  Пригадуй...»
                                                                           (Шеймус  Гіні)

Я  попливу
На  кораблі  скляному  -  
Прозорому,  як  роса  туману,
Я  попливу
На  скляний  острів,
Де  навіть  крізь  скелі
Світиться  серце  місяця  -  
Срібне,  як  усе  осіннє
На  нашому  пастушому  острові.
Я  попливу
Під  скляними  вітрилами
Дивлячись  крізь  скляне  днище
На  почварок  моря-темряви.
Я  попливу  
На  кораблі  прозорому
Шляхом  примарного  вітру,
Скляними  веслами  
Загрібаючи  сині  хвилі
Гіркі,  як  життя  моє.
Я  попливу,
Коли  сам  стану  прозорим  -  
Прозорішим  за  саме  повітря:
Таке  біло-молочне
Повітря
Ірландії  дощавої  і  вічно  вологої.
І  буду  блукати
Серед  синього  спокою
Дзвінкого  й  зіркового
(Бо  зорі  -  кришталеві  цвяхи).
Буду  складати
Вірші  прозорі  й  легкі,
Не  лишаючи  тіні
На  скляних  каменях,
На  скляних  деревах,
На  скляній  траві,
На  скляних  квітах
І  на  скляних  дверях
З  одного  світу  до  іншого.
Довіку...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2016
автор: Шон Маклех