Важко бути молодим,
Правдивим важко бути.
Важко говорити щось близьким,
Коли ніхто не хоче чути.
Смішно слухати брехню,
Дивитись лицеміру в очі.
Правду знаючи, стою,
Набити пику хочу.
Ні, Шевченко в Заповіті
Бажав нам не такої долі
Аби жили в такому світі,
Де не маєм волі.
Спонукав Кобзар до боротьби,
На бій святий благословляв,
Щоб не були ми як раби,
Чого він в свій час зазнав.
Якби на нас поглянув зараз,
Як підставляємо близьких
І скільки робимо ми каверз -
То він би прокляв майже всіх.
Не знав Тарас, що вороги
Живуть не тільки за кордоном,
Їм зараз навіть до снаги
На свій народ накликать сором.
За безчинства й братовбивство
Пошли, Кобзаре, на них кару!
Щоб зрадників і їх насильство
Ми забули, як примару.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670020
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2016
автор: Змій Сергій