Давно на скронях сивина розквітла…
Суворий зовні – доброта в очах.
І день, і ніч на свіжому повітрі.
Десяток шостий вік його почав.
Він тут не сам. З двома він тут синами
(Десантникам якраз і місце тут),
І хоч війна ця схожа із цунамі,
Та ворога таки вони зметуть.
Герої ці із-під Дніпропетровська,
Але Донбас – то їхня теж земля,
І рідна є для них вода Дніпровська,
І Крим, що зараз стогне від Кремля.
Весь батальйон їх – незвичайні хлопці,
Сміливі, чесні, мов одна сім’я,
Їх називають скромно: добровольці.
Ні «Град» їх не лякає, ні зима.
Такий він, український визволитель,
Від діда-прадіда й такий у наші дні,
Готовий за країну кров пролити
І перемогу принести рідні.
3.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670025
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.06.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)