Відлітає як ілюзія весняний пейзаж і знов
Я шукаю той погляд серед руїн марноти
У замку де я побачив колись вічну любов
В хороводі диму і вічної у почуття гри
Я дивлюся на той дим і твій образ згадаю
Дим померлих надій ,сірий дим самоти
І у інших світах ще зустріти марно надіюся
Я єдину, що змінила мій світ самоти
Хоч і давно ніяким богам вже й не молюся
І спалила дорога між нами усі мости
Дивлюсьв небо нічне і твій образ там бачу
Між холодних зірок помираю один
Я шепочу в темноту твоє ім’я із надією марною жду
І думками кожен раз у той вечір іще повертаюся
Не знаю що це зі мною чи хворію чи справді люблю
Я малюю в уяві знову твій образ красивої німфи
Що прийшла показати що це не міраж моїх мрій
І залишила спомин у серці сповненому нових надій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2016
автор: Ruslan B.