Ми осілі кочові племена
Лиш у мріях далекі походи.
Хтось спитає, чия то вина?
Все чекали із моря погоди...
Відкривалися нові шляхи,
Але нас вже загарбали стіни.
Не летіли у даль мов птахи,
Стали тінню якоїсь людини.
І у панцир закутавшись свій,
Інші маєм тепер ми турботи.
Вже забули про грім степовий
І про те, що ми дикі істоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670092
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2016
автор: AliceScale