Знову покрилася цвітом
Мамина вишня в саду,
Пустка тьмяніє із вікон
Й смуток кругом на виду.
Хата стоїть у зажурі,
Стіни снують павуки,
Тут невеселі й похмурі
Дні – і спливають роки.
Вже заросла споришами
Стежка, що йшла до воріт.
Лину в думках я до мами,
Бо загубився вже й слід.
Лиш уночі одиноко,
Криком лякає сова,
Ранить у серце глибоко
Вишня, що знов розцвіла.
Мама залишила вишню
Рясно щороку цвісти,
Дітям своїм і онукам
Згадку про себе нести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670138
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2016
автор: Ольга Калина